Архів категорії: Cкорочено

Тарас Шевченко – Кавказ (Стислий переказ, дуже скорочено)

Тарас Шевченко – Кавказ (Стислий переказ, дуже скорочено) Кто даст главе моей воду, И очесем моим источник слез, И плачуся и день, и нощь о побиенных… Иеремии глава 9, стих 1 За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі. Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день божий добрі ребра Й серце розбиває. Розбиває, та… Читати далі »

Тарас Шевченко – Кавказ (СКОРОЧЕНО)

ТАРАС ШЕВЧЕНКО КАВКАЗ (СКОРОЧЕНО) (Поема) Кавказькі гори «засіяні горем, кровію политі» — тривалий час там іде війна. Споконвіку там орел (символ російського самодержавства) карає Прометея (символ нескореного народу), та не в змозі остаточно здолати непокірного титана: Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. І неситий не виоре На дні моря поле. Не скує душі живої… Читати далі »

Тарас Шевченко – І мертвим, і живим, і ненародженим (Стислий переказ, дуже скорочено)

Тарас Шевченко І мертвим, і живим, і ненародженим (Стислий переказ, дуже скорочено) Минає Божий день, усі потомлені люди спочивають. Тільки оповідач, ліричний герой твору, день і ніч плаче, бо кругом “правдою торгують. І Господа зневажають. Людей запрягають В тяжкі ярма…” Ліричний герой просить своїх земляків, ліберальних панів, схаменутися, “полюбити щирим серцем” рідну країну, не шукати… Читати далі »

Іван Франко – Захар Беркут (СКОРОЧЕНО №2)

Іван Франко Повість «Захар Беркут» Cкорочено Сумно і непривітно тепер у Тухольщині! Все змінилося. І ліси, і села, і люди! Найбільше – люди. Кожен дбає тільки про себе. Не так тут колись було – «… що за життя кипіло в тих горах…» Було це 1241 року. Весна. Одного дня новий тухольський боярин Тугар Вовк справляв… Читати далі »

Переказ «Valse Mlancolique» Кобилянська (* Меланхолійний вальс (франц.)

Переказ «Valse Mlancolique» Кобилянська (* Меланхолійний вальс (франц.) О. Кобилянська опрацювала в українській прозі нову тему — доля освіченої дівчини, яка не може змиритися з бездуховністю міщанського середовища, у її творчій праці важливу роль відігра­вали особисті переживання і враження. Новела «VALSE MELANCOLIQUE» має автобіографічний характер. Письменниця порівнювала своє життя із життям героїні новели Софії Дорошенко.… Читати далі »

«Valse Mlancolique» скорочено – Кобилянська (* Меланхолійний вальс (франц.) (Фрагмент)

«Valse Mlancolique» скорочено – Кобилянська (* Меланхолійний вальс (франц.) (Фрагмент) Не можу слухати меланхолійної музики. А вже найменше такої, що приваблює зразу душу ясними, до танцю визиваючими граціозними звуками, а відтак, зрікаючися їх незамітно, ллється лиш одною широкою струєю смут­ку! Я розпадаюся тоді в чуття і не можу опертися настроєві сумному, мов креповий флер, якого… Читати далі »

Слово про похід Ігорів (СКОРОЧЕНО)

Слово про похід Ігорів (СКОРОЧЕНО) Заспів Мова буде йти «по билицях нашого часу, а не за вимислом Бояна1. Боян бо віщій, якщо хотів пісню творити, то розтікався мислю по древу, сірим вовком по землі, сизим орлом під хмарами…» Згадував він у своїх піснях «давніх часів усобиці», прославляв старого Ярослава [Мудрого], хороброго Мстислава [брата Ярослава]. Співець… Читати далі »

Тарас Шевченко – Сон («У всякого своя доля») (Скорочений переказ, дуже стисло)

Тарас Шевченко Сон («У всякого своя доля») (Скорочений переказ, дуже стисло) У кожного своя доля і свій шлях широкий. Один зводить кам’яні мури, інший руйнує, хто намагається загарбати чужу країну, хто оббирає ближнього, а хто потайки “гострить ніж на брата”. Дехто вдає із себе тихого та богобоязливого, а сам тільки й чекає, щоб комусь “запустити… Читати далі »

Тарас Шевченко – Сон («У всякого своя доля») (Стислий переказ, дуже скорочено)

Тарас Шевченко Сон («У всякого своя доля») (Стислий переказ, дуже скорочено) У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає — Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину, Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить… Читати далі »

Тарас Шевченко – Сон («У всякого своя доля») (СКОРОЧЕНО)

ТАРАС ШЕВЧЕНКО СОН (СКОРОЧЕНО) (Поема (комедія)) Поема починається ліричними роздумами автора—оповідача. У кожного своя доля і свій «шлях широкий»: хто зводить кам’яні мури, хто руйнує, хто намагається загарбати чужу країну, хто обирає ближнього, а хто потайки «гострить ніж на брата». Лицемір удає з себе тихого та богобоязливого, а сам тільки й чекає слушного часу, аби… Читати далі »