Постмодернізм

Автор | 15.03.2020

Постмодернізм — загальна назва сукупності літературних тенденцій другої половини XX — початку XXI ст., що виникли після модернізму. Постмодернізм став реакцією на ідеологічну кризу гуманізму після Другої світової війни, також увібрав аван­гардистську «втому від культури», пересиченість культури («все вже написано»).
Уперше термін «постмодернізм» згадується в 1917 р., але поширився він лише наприкінці 1960-х рр. спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а невдовзі — у літературі та малярстві (поп-арт, оп-арт, «новий реалізм» та ін.).
Визначальні риси постмодернізму:
• культ незалежної особистості;
• потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого;
• прагнення поєднати, взаємодоповнити істини людей, націй, культур, релігій, філософій;
• бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу;
• використання підкреслено ігрового стилю;
• химерне переплетення різних стилів оповіді;
• суміш багатьох традиційних жанрових різновидів;
• сюжети творів — натяки на відомі сюжети літератури попе­редніх епох;
• присутній образ оповідача;
• іронічність та пародійність.
В українській літературі постмодернізм став реакцією на дик­тат соцреалізму, органічно поєднавшись з неоавангардизмом. Пред­ставники: Ю. Андрухович, О. Ірванець, Ю. Іздрик, Т. Прохасько, О. Ульяненко, С. Процюк, В. Медвідь, О. Забужко та ін.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *