Аналіз «Valse Mlancolique» Кобилянська

Автор | 11.03.2020

«Valse Mlancolique» аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті.
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури: епос.
Жанр «Valse Melancolique»: «музична новела».
Тема «Valse Melancolique»: розповідь про життя трьох жінок, які своїми думками та світовідчуттям не вписувалися у тогочасний формат пересічних жіночих душ.
Ідея «Valse Melancolique»: утвердження думки про вільний вибір жінкою свого життєвого шляху та не-обхідність створення умов для її самореалізації.
Герої «Valse Melancolique»:
Композиція «Valse Melancolique»: мотив вальсу у творі наскрізний і об’єднує всі події в завершене ціле.
У заголовок новели авторка винесла назву музичного етюду «Valse melancolique», який створила і тричі виконувала протягом твору піаністка Софія. За настроєм він складався із двох частин — легкої і безтурботної спо­чатку та бентежної і трагічної наприкінці. Своє враження про нього Марта передала так: «Перша часть — повна веселості і грації, повна визову до тан­цю, а друга… О, та гама! Та нам добре знана ворохобна гама! Збігала шале­ним льотом від ясних звуків до глибоких, а там — неспокій, глядання, розпучливе нишпорення раз коло разу, топлення тонів, бій, — і знов збіг звуків удолину… відтак саме посередині гами смутний акорд-закінчення». Такий настрій твору ніби віддзеркалював щасливі та драматичні події, які пережи­вала протягом свого короткого життя Софія Дорошенко.
Сюжет твору також має за настроєм виразну двочастинну будову. У першій переважає меланхолійний настрій, життя героїнь тече розмірено й майже одноманітно. Усе швидко змінюється з переїздом до помешкання піаністки Софії. Розповідь стає динамічнішою, напруженішою, що нагнітає передчуття неминучої трагедії. Бентежна гама меланхолійного вальсу стала ніби перед­чуттям піаністки низки подій у її власному житті, які призвели до фатальної розв’язки — смерті героїні.
Сюжет новели складається з кількох подій, що розповідають про неповних півроку із життя трьох інтелектуалок.
В експозиції дізнаємося про двох несхожих між собою жінок — Марту й Ганнусю, між якими постійно точаться розмови про кохання та плани на майбутнє. Епізод, коли до них приєднується музикантка Софія Дорошенко, становить зав’язку твору. Письменниця спочатку знайомить нас із дівчиною через повідомлення служниці, яка передає своє враження від першої зустрічі з майбутньою квартиранткою. Непривабливі деталі її зовнішнього вигляду: ґудзик від пальта, що тримається на одній нитці, покусані рукавички — не справляють на героїнь позитивного враження. Однак Марту вразила зовніш­ність Софії, у першу чергу її класичний античний профіль. Тому розповідає вона Ганнусі про «музику» тільки хороше, хоч вона її зовсім не знає. Через такий прийом О. Кобилянська інтригує читача й створює враження загадко­вості героїні.
Розвиток подій — це стрімке розгортання сюжету новели. Будні трьох прия­тельок спочатку були гармонійними й щасливими. Вони настроєво нагадува­ли першу легку частину вальсу.
Хвороба Софіїної матері ніби відмежовує першу «світлу» частину новели від подальших трагічних подій. Після смерті матері дівчина повертається до по­друг, але з цього моменту за кожним рядком твору відчувається передчуття неминучої трагедії. Воно справджується, коли Софія отримує лист від дядь­ка, у якому той відмовляє їй в утриманні. Дівчина не витримує цього удару й помирає, не досягши заповітної мети. Цей епізод є кульмінацією твору.
У розв’язці стає відомо про кілька років життя героїнь після Софіїної смер­ті. Марта щаслива у шлюбі, а Ганнуся самотужки виховує сина та вся пори­нула у творчість.
У «Valse melancolique» О. Кобилянська — новаторка щодо створення худож­ньої форми. Словесний твір не лише наповнений музикою, а й звучить, як му­зика. Це виражається і в ритмічності оповіді з її перепадами від розміреного й неспішного темпу до швидкого й напруженого, а потім знову сповільненого, й у відтворенні симфонії почуттів героїнь, й у напруженій мелодійності слова.
Проблематика «Valse Melancolique»:
Художній напрям, стиль: модернізм — неоромантизм.
Примітки: Музика є центральним образом «Valse melancolique», з неї починається твір.
Вона, крім того, що структурує новелу, виступає своєрідним символом, зба­гачує художні образи додатковими асоціативними значеннями, посилюючи динамізм сюжету та вплив на читача, розкриває внутрішній світ персонажів, є втіленням мрії про високий і недосяжний світ, виступає захистом від усіх життєвих негараздів, тому героїні й шукають у ній порятунку від драматизму життя. Музика також виражає сильну, горду й водночас ніжну та вразливу вдачу героїнь, тонко відтворює їхні настрої та душевні стани.
Найголовнішим у новелі є нестримний пошук Софією, Мартою і Ганною гармонії та краси, жагуче бажання досконалості та рівноваги. Така ідеалізо­вана картина можлива тільки в мистецтві, де панує незвичайна атмосфера, високий, загадковий дух, а персонажі постають сильними, неординарними особистостями. За О. Кобилянською, в мистецтві можна віднайти хоча б тимчасовий притулок від життєвої несправедливості. Тому тільки крізь при­зму мистецтва слід розглядати героїнь новели: художницю Ганнусю, вчите­льку Марту і піаністку Софію.
Малюючи своїх персонажів, новелістка виявилася доволі талановитим пси­хологом. Вона тонко відчувала душі жінок, бо писала їх передусім із себе самої. Автобіографізм — важлива ознака модерністського моделювання уяв­ного світу, що підкреслює вірогідність оповідуваних історій.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *