Тарас Шевченко – Заповіт (Як умру, то поховайте …) (АНАЛІЗ)

Автор | 09.03.2020

Аналіз твору
Тараса Шевченка “Заповіт”
1845 р.
Літературний рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: громадянська.
Провідний мотив: заклик до повалення експлуататорського ладу й розбудови нового вільного суспільства.
Віршовий розмір: хорей.
Про твір: у грудні 1845 р. Т. Шевченко, гостюючи на Переяславщи­ні, захворів на запалення легенів. У ті часи ця хвороба була смертель­ною, тому поет вирішив написати прощального вірша. Ним і став «За­повіт», проте цю назву вірш здобув пізніше: спочатку він був без заго­ловка, пізніше в різних передруках називався «Завіщанієм» та «Дум­кою», а лише після смерті поета вірш дістав сучасну назву.
«Заповіт» за змістом чітко ділиться на три частини (по дві чотири­рядкові строфи), кожна з яких має свою провідну думку, тобто ідею. У першій частині автор заповідає поховати його в рідному краї, де «ла­ни широкополі, і Дніпро, і кручі…». Коли читаємо ці рядки, перед нами розкривається панорама всієї України з її красою й величчю, починає­мо усвідомлювати громадянську відповідальність за її долю — так про­буджується патріотизм. У другій частині «Заповіту» Т. Шевченко спо­нукає співвітчизників скинути із себе кайдани й боротися за краще жит­тя, за волю. А в заключній частині поет закликає після знищення гноби­телів побудувати нову, вільну сім’ю народів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *